Загальні відомості про громаду

Загальні відомості про Вербську  територіальну громаду

 

Територія Вербськоїсільської ради складає 5825,4га.

У складі сільської ради 2(два) населених пункти: Вербка та Василівка

Вербка  – село, центр сільської ради. Розташоване за 7км. Від районного центру селище Чечельник.

  село Вербка–центр Вербської сільської ради, розкинулось по обох берегах річки Савранки - притоки Південного Бугу , на мальовничому Подільському плато, на південному сході Вінницької області , Чечельницького району.

Своєю Східною частиною прилягає до Чечельника . Вербські  землі межують  з п”ятьма сільськими радами району :

Бодурівською , Куренівською , Лузькою , Бритавською , Червоногребельською  та Чечельницькою селищною радою .

Село Вербка, згідно історичних даних, засноване в кінці  XVIIстоліття. В ті часи по річці Савранці проходив кордон, який розділяв Річ Посполиту та Буджайську Орду. Паланка, яка в даний час є складовою частиною села Вербка в середні віки була козацькою заставою.

 До 1874 року село володіли князі Любомирські,  а потім  граф Гудович, від нього село перейшло до князя Орлова.

У 1876 році на схід від села  за 2,5 км. був  побудований  цукровий завод, який належав князю Орлову. Лише в 1882 році в селі Вербка  була відкрита церковна-приходська школа, навчання в якій проводилось по церковних книгах, так як спеціальних підручників не було. У 1889 році було відкрито школу для хлопчиків, а в 1897 році для дівчаток.

У 1901 році  населення становило 1701 чол.,  з них  чоловіків – 892, жінок – 849, Жителі села займалися землеробством, також ремеслами : виготовленням возів,  гончарством, бондарством, були кравці та шевці.

Селяни приймали дуже активну участь у революційних подіях 1905році

Перша світова війна принесла селянам ще більше злиднів. Чоловіків та робочу худобу забирали на фронт.

Багато наших односельчан не повернулися до своїх сімей.

Звістка про повалення самодержавства в лютневій 1917 року  буржуазно-демократичній революції була прийнята  бідняками  та середняками з радістю  і стала  поштовхом до дальшого зростання  революційного руху. Влітку 1917 року більшість сільськогосподарських робітників села  прийняли участь у страйку.

В 1920 році був створений комітет незаможних селян, який  став опорою партії і Радянської влади в проведенні  в життя  земельної політики, у виконанні продрозверстки і продподатку, в боротьбі з куркулями і бандитами.

Значного розвитку набуває на селі освіта. Коли перед першою світовою війною  в початкових класах навчався 31 учень,  то в  1920 році – 89 учнів. Велику увагу  було приділено ліквідації  неписьменності. Ця робота   проводилась через гуртки,  а також шляхом індивідуального навчання. Розгорнулась культурно-освітня робота, На початок 30-х років  працювали два сільбуди, при яких  було дві бібліотеки з книжковим фондом 650 примірників.

10 листопада 1924 року  в с.Вербка було створено комсомольську організацію, організатором і створювачем якої були партійна організація і комуністична організація Чечельницького цукрового заводу.

Сільськогосподарське товариство ім.Шевченка  у селі було створено 17 листопада 1924 року. Розпочала  свою діяльність споживча кооперація Значну роботу  серед жителів села  проводив сільбуд - голова , якого був Новіцький  Дмитро, члени правління Мазурик Андрій, Лебідь Сергій. Працювали при сільбуді такі гуртки: сільськогосподарський – 15 членів,  кооперативний – 11 членів, драм секція – 25 членів, співочий – 15 чл.,  військовий – 12 чл.. Бібліотечний фонд  становив 339 книг, читачів -138 із них  постійних 35 чол. Виписувалось 15 примірників газет.  Особливо  посилилась  виховна   і культосвітня робота. У першій половині 30-х років добре працювали політшколи І-ІІ ступеня, в яких  поряд  з  політнавчанням вивчали історію, географію, природознавство і навіть  математику. Обома ступенями  школи  було охоплено 76 комсомольців і позаспілкової молоді.

Шлях для піднесення  сільського господарства був лише  один- колективізація. Першими подали заяви в колгосп Паскаленко Петро, Поливаний Андрій, Кириценко Мойсей,, всього 17 чоловік. Земля  сільськогосподарського товариства ім.Шевченка  в кількості 35 га. та земля селян, які  подали заяви  в колгосп загальною площею 75 га. була відведена для колгоспу в одному масиві в урочищі «Паланка».

У серпні 1930 року було обрано правління першого у с.Вербка колгоспу «Комінтерн». Головою правління обрали Мушту Матвія Йосиповича. 

В 1926 році комсомольська організація  створила  піонерську.

У 1931 році  було організовано  колгосп ім. Сталіна , першим головою  якого був Запольський В., колгосп «П’ятирічка» - першим головою був  Хлівний Т.А., «14-річчя Жовтня» - першим головою був Лебідь Марко Фокович. У 1932 році організувався колгосп «15-річчя ДПУ» - першим головою був Кириценко Мойсей Стратонович. На хуторі Василівка  колгосп був заснований у 1932 році  «За соцперебудову» - голова колгоспу Дубінський Ілля Семенович. Всього було створено 6 сільськогосподарських артілей.  Першими трактористами  в селі Вербка були Кириценко Антін Фадейович, Новіцький  Тихін, Бучацький Іван Михайлович, Трояновський Євтихій, а першими водіями  - Бучацький Сидір, Лесик Филимон, Новіцький Василь. У передвоєні  роки  колгоспи  села  домоглись високих на той час врожаїв, поліпшилось медичне обслуговування населення, дальшого розвитку набувала народна освіта.

Мирна праця радянських людей була перервана війною. Настав важкий час і для рідного села. За короткий в історії час село залишилось на окупованій території.

На окупованій території створювали партизанські загони та партизанські групи. Селяни надавали партизанам допомогу. В лютому 1942 року  формується підпілля. Ініціатором його стає комуніст Підгаєцький М.Ф. І от через 2 роки і 8 місяців  окупації настав  радісний день – 17 березня 1944 року Радянська Армія звільнила  від ворога  північну частину   села Вербка, що на лівому  березі річки  Савранка. Бої тривали до 23 березня 1944 року і в цей день  село було  повністю звільнено від фашистів.  На хуторі с.Василівка  захоронено три солдати , які загинули під час бою за звільнення хутора 16 березня 1944 року.  х.Василівка було звільнено 17 березня 1944 року. У 1941-1945 роках у Збройні Сили мобілізовано  понад  900 чол. з них майже  половина не повернулося   з фронту.

Війна заподіяла глибокі рани селу.

Колгоспи об’єдналися в один під назвою  «ім. Калініна».

Після об’єднання колгоспів головою правляння було обрано  Кулакова Леоніда Івановича, який пропрацював 17 років  на даній  посаді. Особливу увагу приділяв тваринництву та будівництву.

Всього землі  в колгоспі стало 3928 га., в т.ч.  орної – 3516 га.,  великої рогатої худоби -130 гол., з них корів – 370 гол., свиней – 1290 гол.  У тракторній бригаді нараховувалось 23 трактори, 14  комбайнів та багато іншої техніки. Колгосп мав 15 вантажних автомобілів. Грошові доходи  в 1957 році  становили 4732049 крб., з них було відчислено на поповнення неподільного фонду 1132441 крб. За кошти колгоспу споруджував добротні тваринницькі приміщення , закуповував техніку.  З травня 1961 року  по червень 1962   року колгосп      ім. Калініна  був показово - дослідним господарством у Чечельницькому районі.

Село Вербка було радіфіковано, у кожному будинку з’явилися телевізори та газплити. В селі діяло 2 клуби, 2 бібліотеки.

Невпізнанно змінилось наше село. Кращають вулиці, виростають нові житлові будинки. Першого січня 1975 року вступила в дію нова типова школа, яка була збудована  на кошти місцевого господарства. Примішення місцевої школи розраховано на 960 учнемісць.

Після проголошення незалежності України, колишній колгос ім. Калініна реформовано в КСП «Золотий колос». У 2001 році на базі КСП «Золотий колос» було створено СТОВ «АФ»Вербка», яку очолив випускник місцевої школи, молодий спеціаліст Гончаренко Роман Васильович.

Випусник школи Сивак Іван Пилипович довгий час очолював політвідділ Зіркового містечка м.Москва, був дублером космонавта.

Житель села Вербка Атаманенко Василь Прокопович   перебуваючи на службі у Збройних Силах дослужився до військового звання генерал-лейтенант.

Уроженка с.Вербка, видатна кінорежисер – Лариса Шепітько.

В 2003 р. відкритий    дитячий садок на 96  дітей, який у утримувала місцева агрофірма, а тепер на балансі сільської ради.

15 серпня 2009 року  у селі з ініціативи сільського голови започатковано щорічний міжрайонний фестиваль весільної та народної музики. В селі відновлено духовий оркестр, в який входить близько 20 осіб.

Життя йде, життя невпинне – виростають дерева, колосяться ниви, змінюються керівники, підростає нове покоління і твориться історія.